В’ЯЗ, ЗУ,
В’яз, зу, м.
1) Дерево вязъ, Ulmus.
2) Рыба язь, Ciprinus rutillus.
3) Завязь. Як би дощ, то ще б в’яз був на огудині. Лебед. у. Щоб був в’яз на огірках. О. 1861. XI. Св. 59.
4) мн. В’язи = в’язок 2. То не біда, що по в’язи вода, тоє горш проняло, що і копилля поняло. Ном. № 7228. Ум. В’язок.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 260.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
В’ЯЗІЙ, ЗІЯ, →← В’ЮЧИТИ, ЧУ, ЧИШ,